Педагогіка та психологія

Педагогіка та психологія


ПСИХОЛОГІЧНА АБЕТКА.

 

П’ять секретів встановлення духовних стосунків між педагогом і учнем.

  1. Спілкуйся якомога більше з дітьми, особливо в позаурочний час.
  2. Пам’ятай: знання стосунків у колективі (лідери – формальні та неформальні,  ) обов’язково допоможе на уроках, особливо в екстремальних ситуаціях.
  3. Пізнай у дітях себе колишнього – й учись у дітей! Відчувати іншу людину, сприймати її такою, якою вона є, зрозуміти її внутрішній світ, передбачити поведінку. Умій передбачити й оцінити якусь ситуацію, річ або точку зору учня очима самого учня.
  4. Особливо запам’ятай: духовний контакт – це така сфера, яка легко руйнується, отож постійно підживлюй її. Дрібниць у стосунках немає. Інколи дрібниця в твоїх очах виглядатиме вагомою обставиною в очах учня чи групи. Найбільше зміцненню духовних контактів сприяють спільні інтереси та потреби.
  5. Дорожи довірою дітей.

 

Вимоги до роботи педагога в умовах гуманізації навчально-виховного процесу.

  1. Використовуй примус лише тоді, коли всі інші засоби виявляться марними, і особливо турбуйся, щоб твої владні дії не розцінювалися як посягання на свободу особи, постійно підвищуй у керівних діях елемент людяності.
  2. Керуйся принципом: „Якомога більше вимогливості до людини і якомога більше поваги до неї”. Знай, що легше сприймаються вимоги, висловлені у ввічливій формі, вимоги-прохання, вимоги-поради.
  3. Не забувай: сліпа покара, що не ґрунтується на особистому переконанні, позбавлена сили. Найголовнішим засобом людського виховання є переконання, а на переконання можна впливати тільки переконанням.
  4. Будь ворогом принципу керівництва: „Кого хочу – милую, кого хочу караю”.
  5. Безапеляційність – не твій порадник.

 

Правила для діяльності педагога в умовах гуманізації навчально-виховного процесу.

  1. Улюблений учитель той, що посміхається, наділений почуттям гумору.
  2. Пояснюючи – переконуй, дивись на учнів, не кричи – у них ще три пари.
  3. Викликаючи почуття страху, ти принижуєш і себе, і учня. Подумки полічи до 10, перш ніж викликати батьків, робити запис у щоденнику чи відсилати учня до завуча: а чи не розписуєшся ти у власному безсиллі?
  4. Змирися з думкою, що багатство педагога в основному духовного рівня, а не матеріального.
  5. Ти і твій предмет – не центр Землі, є ще й інші...
  6. Не стрижи всіх під один гребінь – кожен учень унікальний.
  7. Не будь формалістом – відступай від свого плану, якщо змінюється ситуація.

 

 

Характеристика здібностей учителя

 

Дидактичні здібності – це вміння донести до учнів найоптимальнішими методами навчальний матеріал.

Учитель з розвинутими дидактичними здібностями вміє подати матеріал чи проблему чітко, зрозуміло, викликаючи в учнів зацікавленість, пробуджує в них активну розумову діяльність, він стимулює самостійну роботу. Такий учитель враховує психологічний стан учнів, рівень їхнього розвитку, наявний обсяг знань.

Часто, особливо малодосвідченим учителям, студентам-практикантам, програмовий матеріал видається простим, доступним, таким, що не потребує якихось особливих роз’яснень, повторень. Такі учителі орієнтуються тільки на свій рівень розуміння матеріалу, а не рівень розуміння та сприйняття його учнями.

Досвідчений учитель здатен уявити себе на місці учня, зрозуміти, що просте, доступне для дорослого, може бути складним і малодоступним для дітей. Він враховує різні рівні розвитку пізнавальних здібностей учнів (сприйняття, пам’яті, логічного мислення, уяви), вміє підготувати учнів до сприйняття нового матеріалу, створює, якщо потрібно, паузи  для на лаштування учнів на активну роботу в класі після відпочинку, з одного виду діяльності на інший, „збудити” одних і „вгамувати” інших, протягом уроку забезпечити сприятливу навчальну і психологічну атмосферу.

 

Академічні здібності – це здібності, які проявляються в захопленні відповідною галуззю науки.

            Учитель з академічними здібностями має глибокі та обширні знання зі свого предмета, що виходять за межі шкільної програми, він вільно володіє ними, виявляє постійний інтерес до „своєї” галузі науки.

 

Перцептивні здібності – це здатність відчути, зрозуміти і відреагувати правильно на тимчасовий психологічний стан учня.

Учитель з такими здібностями за незначними ознаками, малопомітними зовнішніми проявами (очі, рухи, мова, дії тощо) може вловити найменші зміни у внутрішньому світі учня і знайде підхід, щоб допомогти йому.

 

Мовні здібності – це здатність просто, чітко і зрозуміло висловлювати свої думки, міркування, почуття вдалою мімікою і пантомімікою.

Це одна з найважливіших здібностей у професії вчителя, бо передача інформації від учителя до учнів має  в основному словесний характер.

Мова вчителя з такими здібностями вирізняється внутрішньою структурою, переконливістю, зацікавленістю в тому, про що він говорить. Такий учитель вміє вживати слова та вирази, які мобілізують увагу, активізують розумову діяльність учнів, він вдало використовує гумор, жарт, іронію.

Мова вчителя має бути живою, образною, виразною, емоційною, а вимова – з чіткою дикцією, без граматичних, логічних, стилістичних, фонетичних помилок, із помірним темпом і помірною висотою голосу.

Монотонна, невиразна мова швидко втомлює учнів, викликає в них в’ялість, апатію, інколи дратує.

 

Організаторські здібності – це, по-перше, вміння організувати учнівський колектив і, по-друге, вміння організувати свою роботу на уроці. Учитель з організаторськими здібностями швидко створює ділову, робочу обстановку на уроці. Всі розпочати справи він доводить до логічного закінчення, ніхто в класі не залишиться поза його увагою.

Організація вчителем своєї роботи полягає в умінні правильно планувати урочний час, розподіляти роботу в класі й контролювати себе. У разі витрат часу на непередбачені ситуації, які можуть виникнути на уроці, досвідчені вчителі оперативно вносять корективи в розподіл часу (знають, який матеріал із запланованого можна зняти з даного уроку, який перенести на наступний, яку форму роботи замінити іншою). Якщо залишається резерв часу, такі вчителі завжди мають додатковий матеріал, аби заповнити цей резерв.

 

Авторитарні здібності – здібності до доброзичливого й безпосередньо емоційно-вольового впливу вчителя на учнів, так, щоб це сприяло утвердженню його авторитету.

Авторитарні здібності залежать від цілого ряду особистих якостей учителя, зокрема його вольових якостей (рішучості, витримки, терпимості, наполегливості, вимогливості, почуття міри тощо), а також від почуття відповідальності за здоровя дітей, за їхній інтелектуальний і духовний розвиток.

Здібний педагог ніколи не поранить душі дитини, знайде, зважаючи на особистість, такий підхід до неї, який би переконав неї діяти відповідно до загальноприйнятих правил, норм, домовленостей тощо.

Учні поважають учителів, які вміють вимагати, домагатися свого без примусу, погроз, а також без надмірного педантизму. Не користуються авторитетом в учнів учителі, які виявляють надмірну довірливість, в’ялість, безпринципність, безвольність.

 

Комунікативні здібності – це здібності до спілкування з дітьми, вміння знайти правильний підхід до них, встановити відповідні взаємини.

Учитель з такими здібностями передусім справедливий, він вміє знаходити найефективніші способи впливу на учнів, дотримуючись при цьому меж їх застосування, враховує в кожному випадку обставини, конкретну ситуацію. Такий учитель виявляє розумну любов до учнів, поєднує обґрунтовану вимогливість із повагою особистої гідності, учнів, педагогічний контроль з довір’ям, вольову врівноваженість з простотою, природністю, щирістю, доброзичливістю.

 

Здібності до педагогічного передбачення – це здібності, які виявляються в передбаченні наслідків своїх дій, в умінні прогнозувати розвиток тих чи інших рис учнів. Вони тісно пов’язані з оптимізмом, вірою в людину, вірою в позитивний результат обраних фор і методів педагогічного впливу на учня чи групу учнів.

Учитель з такими здібностями знаходить можливість висловити обґрунтовану впевненість щодо успіхів у майбутньому працьовитих учнів, а також застерегти за необхідності від помилок, упущень та невдач тих, з ким це може трапитися.

 

Здібності до розподілу уваги – це здібності, які проявляються в умінні розподіляти увагу на всі види діяльності під час навчального процесу. Здібний учитель  уважно стежить за викладом матеріалу, за розгортанням своєї думки, правильність висновків (як своїх, так і учнів) і водночас тримає в полі зору всіх учнів, реагує на ознаки втомлюваності, неуважності, нерозуміння тощо. Він уміє регулювати увагу, маневрувати нею, поєднуючи активну, ділову зосередженість із швидким і вмілим реагуванням на всі процеси, що відбуваються в класі.

 

Уміння управляти своїм темпераментом. Кожен учитель має знати тип своєї нервової системи, позитивні й негативні його сторони, об’єктивно порівнювати їх зі своїми фактичними діями. Він повинен оптимально використовувати свої позитивні риси і вміти стримувати негативні.

Учитель має стежити за своєю поведінкою (позою, рухами, мімікою), бути терпимим, уміти володіти собою, управляти своїми почуттями, настроями, переживаннями.